Первинне слово «карантин» означало «час, що триває сорок днів» (
італ. quarantena, від
італ. quaranta giorni;— сорок днів). 1368 року 60-й венеціанський
дож Андреа Контаріні видав указ про необхідність примусового поселення тих людей, що прибували до
Венеції, на окраїні міста в спеціально відведених будинках протягом 40 днів з постійним спостереженням за ними
[1]. Існує також думка, що вперше карантинні закони були видані тільки у
1374 р., в італійському місті Реджія (
італ. Rhegium — місто, яке було того часу резиденцією герцогів Модени) (
провінція Модена).
[2] Але лише в кінці
XVIII століття вкоренилось і друге значення цього слова — «власне
будинок, в якому приїжджі із заразливих місць мусять проводити перебування своє». Карантин при багатьох
інфекційних хворобах, передусім
віспі і
чумі, до
XX ст., як тепер зрозуміло зовсім невиправдано, тривав сорок днів, адже при найбільш заразних хворобах
інкубаційний період триває значно менше. Карантин також означає у широкому вжитку ще й споруду для ізоляції хворих чи потенційно хворих, зокрема частину
порту для прибулих
суден.
Нам знадобиться: мило (можно використовувати і рідке мило), чорний мелений перець (він буде виконувати роль вірусів) та тарілка з водою.
Насипаємо перець так, щоб була закрита вся поверхня.
Вмочуємо палець...
Ой-йой!!! Віруси атакували!!! Пальчик брудний!!!
А якщо ми намилемо палець...
Занурюємо його в самий осередок вірусів...
Пальчик чистий!!!
А віруси всі розбіглися!!!
Можемо підвести підсумок - віруси бояться мила, отже мити руки, щоб уникнути зустрічі просто необхідно!!! Було цікаво!!!
Завдання №3 - 16.03.2020 Почнемо тиждень з розминки. Згадаймо, що таке ребус? Які правила розгадування та складання ребусів ви памятаєте?
Вперше ребуси як загадки в малюнках
з'явилися в XV столітті у Франції. Так називали гумористичні виступи
комедіантів на карнавалі на злобу дня - з їх допомогою артисти висміювали вади
суспільства і сильних світу цього. Через деякий час французи стали називати
ребусом каламбур, побудований на грі слів. Приблизно тоді ж з'явилися і перші
мальовані ребуси. Спочатку вони буквально ілюстрували відомі фразеологічні
обороти, пізніше з'явилися більш складні варіанти.
Саме слово "ребус" (rebus)
має латинське походження. Французи навмисне скоротили латинське прислів'я «Non verbis
sed rebus" ("Не словами, а за допомогою речей") і залишили з неї
тільки останнє слово - rebus. Таким чином ребус відбувається від форми латинського
слова, що позначає річ, у
множині.
На початку XVI століття ребуси
проникнули в Німеччину, Англію, Італію. Цьому багато в чому сприяв збірник
ребусів, який склав француз Етьєн Табуро в 1582 році. Втім, лише у Франції люди
дійсно полюбили розгадувати вираження в мальованих картинках, в інших країнах
це мало кого зацікавила.
В Росію ребуси потрапили лише до середини
XIX століття. Вперше слова, зашифровані в картинках, предметах та літерах,
з'явилися на сторінках популярного журналу "Иллюстрация" в 1845 році.
Великою популярністю користувалися ребуси, намальовані художником В. Волковим в
журналі "Нива". Пізніше цим заняттям захопилися багато діти і
дорослі, перетворивши розгадування ребусів в сімейну вечірню гру.
У 1881 році в Росії став видаватися
журнал «Ребус», в якому, крім цих захоплюючих головоломок, публікувалися цікаві
статті про виховання дітей, психології, різні новини з усього світу,
белетристика. За вірно вгадані загадки, ребуси і шаради читачі отримували
невелику грошову премію. Цей журнал був дуже популярним і проіснував 20 років.
Завдання № 4 - 17.03.2020
Любі мої ерудити! Сьогоднішній день, з вашого дозволу, я присвятила лакуванню ваших кристалів! Вони вже виросли і час завершувати цей дослід. Ви великі молодці, вам вистачило терпіння проціджувати розчини, та й взагали спостерігати за цим не дуже швидким процесом! Тепер насолоджуємося фото-звітом, а піся карантину ви отримаєте свої кристали на згадку!!!
